Подорож на кемпері до сусідів у Чехію
Оскільки я люблю подорожувати, часто замислююся, як залучити до цього й родину. Взагалі-то я мандрівник-одинак, і 90% моїх подорожей я здійснюю на мотоциклі.
Але я хочу показати нашій донечці красу життя та прищепити їй любов до подорожей і гармонію з природою ще з раннього дитинства. А також портативна кавоварка MOKA для подорожей звичайно, він не міг не бути присутнім і на цій поїздці 🙂
Тож я шукав спосіб. Звісно, можна було б скористатися Booking, але ж має бути кращий спосіб провести час разом на природі. Особливо, коли обидві мої дівчинки страшенно люблять тварин 🙂
Для намету одна занадто маленька, а інша — ще не готова 🙂 Тож у хід пішов караван або житловий автомобіль, який ще називають «кемперваном». Я не відчував себе готовим до каравану та величезного дива на колесах, тож у хід пішов лише кемперван.
Тож я почав шукати, гуглити й гуглити. Звісно, прокатних компаній багато, але або вони були далеко, і їхати за машиною 200 км туди + 200 км назад мені здавалося неекономічним, або машини були занадто великі, або, навпаки, замалі. Тож я звернувся з проханням порадити щось у одній групі у Facebook. Від однієї пані я отримав пораду щодо невеликої сімейної прокатної компанії Transitformer — Оренда житлових фургонів тож я зв’язався з ними, отримав попередню інформацію щодо можливостей та ціни. Вони були справді чесними, тож ми домовилися. Фінансові умови були прийнятними, а їхні послуги доступні за ціною для широкого кола мандрівників. До речі, ми подружилися й почали допомагати один одному в нашому бізнесі. Тож я можу їх лише рекомендувати, і думаю, що це була не остання моя оренда не тільки цього року.
Другим важливим завданням було знайти підходяще місце. Ми залишили це завдання на день перед від’їздом, оскільки прогноз погоди був непередбачуваним. Ми не хотіли зупинятися де-небудь просто так, а для нашого першого кемпінгового походу хотіли мати інфраструктуру, зважаючи й на нашу 2,5-річну донечку, яка вміє імітувати мертву опосуку з мультфільму «Льодовиковий період». Але ми взагалі не маємо уявлення, як вона до цього дійшла. Відтоді це опосум, інакше — Бабу, або черв’ячок 🙂
Для пошуку місць, придатних для кемпінгу, особливо в Чехії, чудово підходить додаток Bezkempu.cz.
Ось так ми знайшли собі невеличку ферму Наш млин у Градчанах. .
Це ферма, на якій повно кіз, овечок, гусей, качок; там є навіть кішки та собака Маша, яка любить курячі стейки. На фермі можна купити домашні яйця або справді чудовий козячий сир, який зовсім не смердить, а я, до речі, велика любителька козячого сиру. Власники — дуже приємні та гостинні люди. Пані доглядає за тваринами, а пан, у свою чергу, захоплюється реставрацією старих мотоциклів, переважно марки CZ, та старовинних автомобілів. На подвір’ї їх кілька, і кожна з них обіцяє нову історію, нові враження. Будь то гойдалка, лабіринт для лазіння чи розкішний апартамент з кондиціонером. За домовленістю ви можете разом із господинею піти пасти козичок на сусідню галявину разом зі своїми дітлахами. У млині є, а точніше готується, невеличка квартирка для тих, хто не полюбляє автопричепи чи намети. Ферма має достатньо великий навіс із газовою плитою, грилем та електропостачанням. Також тут є окремий туалет зі змивом, душовими кабінами, гарячою водою та зовнішнім умивальником.
У перший день після приїзду у нас була гарна погода, ми бігали в шортах, розбили наш кемпер. Бабу виявила „мільйон“ тваринок і великий басейн, переобладнаний на величезну пісочницю з купою іграшок. Тож бідолаха не знала, куди їй бігти спочатку. Мабуть, гонитва за козами та гусьми її захопила ще більше.
Однак вранці ми прокинулися під дощем, тож під приємне стукотіння крапель дощу ми поступово піднімалися з ліжка аж близько дев’ятої. Поспішати нікуди не було.
Оскільки це був наш перший кемпінг, ми трохи помучилися з простором, розміщенням речей, дощем, низькою стелею, правда, Евічко? 🙂 Ще однією проблемою був той дощ і бажання Бабу вилізти назовні за будь-яку ціну. Тож ми одягли її в дощовик, самі накинули на себе все, що знайшли, і — гайда назовні. На щастя, погода була такою, що дощ чергувався з перервами 🙂 Просто нам доводилося частіше переодягати малу. Під навісом можна було працювати за ноутбуком, тож ми поєднували всі ці можливості.
На наступні дні прогнозували бездощову та сонячну погоду, тож ми змогли розкласти навіс, поставити під ним стіл і стільці та насолоджуватися тишею й чарівністю ферми. Ділянка була повністю поросла деревами, тож на місці паркування майже не було вітру. Бабу була вкрай задоволена. Вона насолоджувалася великою огородженою ділянкою, безліччю тварин і нескінченними можливостями відкривати для себе все навколо.
Бабу дуже сподобався кемпер, і вже першого дня після повернення та здачі автомобіля вона просила повернутися до нього, але ж не можна постійно… 🙂 Проте я вірю, що ми зможемо незабаром повторити цю подорож.
Цією статтею я хочу „підбадьорити“ всіх, хто мріє про такий стиль подорожей. Це можливо навіть поєднуючи з роботою, навіть з маленькою дитиною, а будь-яке заперечення — це лише виправдання, щоб не виходити зі своєї зони комфорту. Це надзвичайні враження, хоча, звісно, вони не обов’язково мають бути одразу найкращими. Ми робили це заради нашої маленької донечки, і бачити її щасливі оченята — це для нас найголовніше.
